Локаційний привілей міста Кременчука 1635 року

Автор(и)

  • Богдан Смерека кандидат історичних наук, науковий співробітник, Львівське відділення Інституту української рхеографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України https://orcid.org/0000-0002-1287-5440

DOI:

https://doi.org/10.47315/archives2021.327.156

Ключові слова:

Кременчук; Київське воєводство; маґдебурзьке право; міська локація; привілей; архів.

Анотація

Мета роботи – вивчення найдавнішого періоду в історії міста Кременчука через висвітлення обставин набуття ним у 30-х роках XVII ст. права на самоврядування. Наукова новизна дослідження полягає у впровадженні до наукового обігу локаційного привілею, згідно з яким король Владислав IV у 1635 р. надав Кременчуку маґдебурзьке право. Документ був випадково знайдений в актах галицького гродського суду за 1647 р. Досі цей привілей вважався або втраченим, або таким, що, ймовірно, ніколи не був укладений, з огляду на специфіку Кременчука як оборонного осередку. Також у статті вперше публікується документ 1633 р. про надання в пожиттєве володіння «ґрунту» Кременчук майбутньому локатору міста, ротмістру коронного війська Стефанові Руцькому (Рудзькому). Методологічна основа дослідження ґрунтується на принципах об’єктивності та історизму. Залучено історико-критичний (аналітична і синтетична критика джерел), історико-правовий та історико-порівняльний методи. Для публікації документів застосовано також методи археографії. Перспектива подальших досліджень полягає в активному залученні книг гродських судів для виявлення цінних документів, що стосуються історії розповсюдження маґдебурзького права на українських землях. Подібні документи у цих книгах акумулюються в значній кількості. Висновки. Віднайдений привілей надання маґдебурзького права уточнює дату становлення Кременчука як повноцінного міського осередку (8 січня 1635 р.). Згідно з документом, Кременчук отримав право на самоврядування (усі міські урядники – війт, бурмистр та семеро райців – повинні були призначатися державцем міста), щотижневі торги (щоп’ятниці) та щорічні ярмарки (двічі на рік – в день Івана Хрестителя та на Стрітення). Аналіз тексту документа вказує на низку запозичень з іншого маґдебурзького привілею дворічної давнини, наданого Владиславом IV Новому Місту на передмісті Всхови (Фрайштадту) у Познанському воєводстві. Ідентичні формулювання зустрічаємо у фрагментах про звільнення від мит, інші свободи, що надавалися для розвитку торгівлі, про обов’язок збиратися в замку і захищати місто в разі ворожих нападів тощо.

Бібліографія:

1. [Анонім]. Кременчуку – 440 років // Краєзнавство. 2011. № 4. С. 58.
2 .Архив Юго-Западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденную при Киевском Военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Киев, 1863. Ч. 3: Т. 1: Акты о козаках (1500–1648). С. 28–31.
3. Bobiński W. Województwo kijowskie w czasach Zygmunta III Wazy: studium osadnictwa i stosunków własności ziemskiej. Warszawa, 2000. S. 282.
4. Litwin H. Napływ szlachty polskiej na Ukrainę 1569–1648. Warszawa, 2000. S. 193.
5. Маркевич Н. История Малороссии. Москва, 1842. Т. 1. С. 52.
6. Михалон Литвин. О нравах татар, литовцев и москвитян / пер. с лат. В. Матузовой. Москва, 1994. С. 99.
7. Смерека Б. Поняття «урочище» в актових і фіскальних документах Руського воєводства у XV–XVIII ст. // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія»: історичні науки. 2017. Вип. 194. С. 14.
8. Соловьев С. Сочинения / отв. ред.: И. Ковальченко, С. Дмитриев. Москва, 1989. Кн. III. История России с древнейших времен. Т. 5–6. С. 480.
9. Städtebuch des Landes Posen: Codex diplomaticus; allgemeine Geschichte der Städte im Lande Posen; geschichtliche Nachrichten von 149 einzelnen Städten / von H. Wuttke. Leipzig, 1864. S. 159–161. Nr 42.
10. Вирський Д. «Українне місто»: Кременчук від заснування до року 1764-го. Київ, 2011. 653, [2] с., [24] с. іл.
11. Вирський Д. Кременчук: початки історії (1571–1648) // Краєзнавство. 2011. № 4 (77). С. 65–66, 78.
12. Z dziejów Ukrainy: księga pamiatkowa ku czci Włodzimierza Antonowicza, Paulina Święcickiego i Tadeusza Rylskiego / pod red. W. Lipińskiego. Kijów-Kraków, 1912. S. 350.
13. Źródła dziejowe. Warszawa, 1877. T. 5. Lustracye królewszczyzn ziem ruskich Wołynia, Podola i Ukrainy z pierwszej połowy XVII wieku / wyd. A. Jabłonowski. S. 226.

 

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-07-01