Огляд діяльності Української Національної Ради 1948–1957 років у світлі архівних джерел (за фондами ЦДАЗУ)

Автор(и)

  • Віталій Ґаґан провідний науковий співробітник відділу формування НАФ, Центральний державний архів зарубіжної україніки https://orcid.org/0000-0002-6978-729X

DOI:

https://doi.org/10.47315/archives2021.328.131

Ключові слова:

передпарламент; УНРада; ВО УНРади; консолідація політичних сил; Американський комітет визволення від більшовизму (АКББ); Ліга визволення народів СРСР.

Анотація

Мета статті – висвітлити історію та етапи розвитку й діяльності Української Національної Ради (УНРади) як передпарламенту в структурі Державного Центру УНРади в екзилі. Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах аналізу та історизму. Для ширшого висвітлення діяльності Виконавчого Органу УНРади (ВО УНРади) на міжнародній арені як уряду, що діяв разом із Президією УНРади у період між її сесіями та проводив низку заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо визвольних прагнень українського народу, використано принципи системності й об’єктивності. Наукова новизна. На основі документів Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ) та опублікованих джерел подано короткий огляд основних етапів діяльності УНРади та розкрито методи її роботи як представницького органу в особливому форматі – передпарламенту. Наголошено на принциповій позиції УНРади та керівництва щодо беззастережного дотримання позицій суверенітету української нації у відносинах із Американським комітетом визволення від більшовизму (АКББ). Приділено увагу розгляду участі ВО УНРади у міжнародній політиці, зокрема в діяльності Ліги визволення народів СРСР, або т. зв. Паризького блоку, з метою протидії Радянському Союзу в його екпансіоністській і колонізаторській політиці, розглянуто спроби ВО УНРади взяти участь у структурах Європейських міжнародних організацій, зокрема Східно-Європейського блоку незалежних держав, який у майбутньому став би складовою частиною у рамках ширшого формату – Об’єднаної Європи. У висновках стверджується, що ДЦ УНР та УНРада як його складова засвідчили безперервність державотворчого процесу України, вказується на їх репрезентативну функцію у зовнішній політиці та наголошується на значній ролі УНРади в консолідаційних процесах політичних сил української еміграції на базі ДЦ УНР. Зазначено також, що документи фондів ЦДАЗУ з цієї проблеми уможливлюють уточнення окремих деталей діяльності УНРади; дозволяють по-новому подивитися на процеси, що мають велике історичне значення.

Бібліографія:

1. Городиський З. Українська Національна Рада: історичний нарис. Київ: «КМ Academia», 1993. 143 с.
2. Кедрин І. Життя – події – люди: спомини і коментарі. Нью-Йорк: «Червона калина», 1976. 724 с.
3. Решетченко Д. Державний Центр Української Народної Республіки в екзилі: передумови реорганізації (1945 – 1948 р.) // Український історичний журнал. 2008. № 3. С. 111–123.
4. Рудницький Я. ДЦ УНР в екзилі між 1941 і 1991/2 роками / 3-є вид. Оттава: Архівний комітет УНР, 1995. 96 с.
5. Політологічний енциклопедичний словник: навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / за ред. Ю. С. Шемшуненка, В. Д. Бабкіна. Київ: Генеза, 1997. 400 с.
6. Яблонський В. Консолідація українських еміграційних політичних сил і гетьманський рух (середина 1940 – початок 1950 рр.) // Наукові праці Кам’янець-Подільського нац. ун-ту ім. Івана Огієнка. Історичні науки. 2015. Т. 25. С. 362–370.
7. Український парламентаризм на еміграції. Державний центр УНР: документи і матеріали. 1920–1992 / упорядн. В. Яблонський. Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2012. 840 с.
8. Яблонський В. Державний центр УНР в екзилі: ідеї, боротьба, традиція (1921-1992 роки) / наук. ред. В. Верстюк. НАН України. Інститут історії України. Kиїв: КНТ, 2020. 648 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-10-01