«Я – меч, я – полум’я»: український визвольний рух у висвітленні Бориса Грінченка (з неопублікованої публіцистичної спадщини)
DOI:
https://doi.org/10.47315/archives2021.327.085Ключові слова:
Б. Грінченко; публіцистика; українські партії; Українська радикальна партія.Анотація
Публікація продовжує введення у науковий обіг виявлених в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ) оригінальних документів – публіцистичних статей Бориса Грінченка з актуальних проблем національного та політичного життя українських земель в складі Російської імперії в роки революційних перетворень 1905–1907 рр. Вони мали за мету познайомити російськомовну та українську аудиторію з тяглістю українських визвольних змагань від епохи Богдана Хмельницького до утворення українських політичних партій. Метою дослідження є актуалізація неопублікованої та маловідомої публіцистичної спадщини Б. Грінченка, що дозволяє конкретизувати його політичні та історичні погляди, їх вплив на народопросвітню та громадсько-політичну діяльність. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, об’єктивності, антропологізму. Використано загальноісторичні методи аналізу і синтезу та спеціально-історичні методи (історико-генетичний, історико-типологічний, компаративістський). Наукова новизна публікації зумовлена джерелознавчою та історіографічною вартістю представлених публіцистичних праць Б. Грінченка, які певною мірою розкривають «творчу лабораторію» автора. Висновки. У наведених документах Б. Грінченко розглядає основні віхи боротьби свідомих українських культурницьких та політичних сил проти російського поневолення, визначає роль окремих суспільних груп (козацька старшина, інтелігенція) та окремих представників інтелектуальної і політичної еліти – прикладів самовідданості та жертовності у справі боротьби за Україну. Автор показує закономірність переходу до демократичної політико-партійної стадії українських визвольних змагань на теренах перш за все Російської імперії, аналізує спектр українських політичних сил із точки зору їхніх соціальних та національних програмних положень. Окрему увагу приділено Українській радикальній партії, одним із засновників та ідейних натхненників якої був Б. Грінченко.
Бібліографія:
1. Андрєєва С., Андрєєв В. Громадсько-політична діяльність Бориса Грінченка напередодні виборів до І Державної думи Російської імперії (з неопублікованої публіцистичної спадщини письменника) // Архіви України. 2020. № 3(324). С. 110–121. https://doi.org/10.47315/archives2020.324.110
2. Andryeyev V., Andryeyevа S. Borys Hrinchenko and Dmytro Doroshenko: history of cooperation of Ukrainian intellectuals // Східноєвропейський історичний вісник. 2020. Вип. 16. С. 91–92. https://doi.org/10.24919/2519-058x.16.210877
3. [Б. Гр.] Партія чи партії? // Громадська думка. 1906. № 12. С. 1.
4. Дорошенко Д. Украинская социал-демократия // Украинский Вестник. 1906. № 12. С. 843–851.