«Автобіографія» Федора Шимченка як джерело дослідження життєвого шляху (за документами особового архівного фонду Інституту рукопису НБУВ)

Автор(и)

  • Вікторія Патик кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу теорії та методики біобібліографії, Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України https://orcid.org/0000-0003-2423-8745

DOI:

https://doi.org/10.47315/archives2022.331.147

Ключові слова:

Ф. Шимченко; особовий архівний фонд; біографічні дослідження; автобіографія; Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського; Інститут рукопису НБУВ.

Анотація

Мета роботи – на основі архівних джерел, у першу чергу «Автобіографії», з особового фонду Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ) (Ф. 385. Спр. 11) здійснити реконструкцію життєвого шляху Федора Шимченка (1922–1989), який 40 років (1947–1987 рр.) пропрацював у Бібліотеці Академії наук УРСР 1 (зараз – НБУВ). Розпочав свою діяльність на посаді бібліотекаря. Результатом накопичення та збагачення фахового досвіду, професійного зростання, підвищення кваліфікації Ф. Шимченка було затвердження його на посаді спершу заступника директора з наукової організації бібліотечно-бібліографічного обслуговування, а згодом – т. в. о. директора Центральної наукової бібліотеки АН УРСР. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, а також на загальноісторичних методах – хронологічному, ретроспективному, проблемно-тематичному. Особливу увагу приділено біографічному методу, завдяки якому вдалося репродукувати картину життя особи у певному мікросоціальному оточенні. Наукова новизна полягає у відтворенні на основі архівних джерел малодосліджених періодів із біографії Ф. Шимченка та представленні комплексного дослідження життєвого шляху, включаючи детальний розгляд років навчання в закладах військово-авіаційного спрямування. Висновки. На основі першоджерел з особового архівного фонду, в першу чергу «Автобіографії», вибудувано та документально підтверджено хронологічну послідовність займаних Ф. Шимченком посад за роки праці в НБУВ. Представлено особистий внесок Ф. Шимченка в діяльність бібліотеки, його роль у розбудові установи як головної всеукраїнської книгозбірні та загальнодержавного комплексного бібліотечно-інформаційного центру.

Бібліографія:

1. Бєлан Г. В. Автобіографія як джерело історико-педагогічного дослідження: теоретико-прагматичний аспект // Збірник наукових праць «Педагогічні науки». Херсон, 2017. Вип. 75(1). С. 13–16. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znppn_2017_75%281%29__4
2. Дрогобицька О. «Автобіографія» Михайла Зубрицького (1856–1919) як джерело до вивчення побуту бойків // Вісник Прикарпатського університету. Історія. Івано-Франківськ, 2010. Вип. 17. С. 128–133. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpu_Ist_2010_17_20
3. Гончаренко М. І. Автобіографія як біографічне джерело // Українська біографістика = Biographistica Ukrainica : зб. наук. праць Ін-ту біогр. дослідж. Київ, 1999. Вип. 2. С. 221–227. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ubi_1999_2_51 https://doi.org/10.1353/aq.1999.0007
4. Ківшар Т. І. Автобіографія Михайла Антоновича як складова його наукової біографії // Українська біографістика = Biographistica Ukrainica : зб. наук. праць Ін-ту біогр. дослідж. Київ, 2008. Вип. 4. С. 137–153. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ubi_2008_4_10
5. Корчемна І. С. Особовий архівний фонд книго- та бібліотекознавця Федора Захаровича Шимченка (1922–1989): структура та інформаційна складова // Рукописна та книжкова спадщина України: археограф. дослідж. унікальних арх. та бібл. фондів. 2016. Вип. 20. С. 133–139. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rks_2016_20_11
6. Любовець Н. І. Вивчення мемуарів як історичного та біографічного джерела: до історіографії проблеми // Українська біографістика = Biographistica Ukrainica : зб. наук. пр. Ін-ту біогр. дослідж. Київ, 2010. Вип. 7. С. 66–104. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ubi_2010_7_5
7. Любовець Н. І. Мемуари (спогади) як джерело біографічних досліджень // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Київ, 2009. Вип. 24. С. 277–291. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/npnbuimviv_2009_24_24
8. Любовець Н. І. Мемуарій Української революції (1917–1921 рр.): автори та жанри // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Київ, 2017. Вип. 15. С. 260–286. URL: https://doi.org/10.15407/ub.15.260 https://doi.org/10.15407/ub.15.260
9. Мірошник О. Ю. Автобіографія Василя Стефаника 9 лютого 1926 року: спроба психобіографічного прочитання // Вісник Черкаського університету. Серія : Філологічні науки. Черкаси, 2016. Вип. 1(2). C. 117–125. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VchuF_2016_1%282%29__19
10. Розман І. Автобіографія як історико-педагогічне джерело // Молодь і ринок. Дрогобич, 2018. № 5(160). С. 63–68. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mir_2018_5_12
11. Слободяник М. С. Справжнє покликання // Бібліотечний вісник. Київ, 1993. № 3–4. С. 72–75.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-08-31