Погляд на ранню історію аудіовізуального архівування в Україні

Анотація

Мета розвідки – дослідити ранню історію вітчизняного аудіовізуального архівування, початок якій покладено заснуванням у 1932 р. і становленням Всеукраїнського фотокіноархіву в м. Києві (нині – Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів *), що у часі збіглися з утвердженням тоталітаризму в СРСР, та виявити вплив останнього на формування відповідних архівних практик і методологій. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах єдності теорії і практики, комплексності, історизму, всебічності пізнання, застосуванні міждисциплінарного та соціокультурного підходів. Базові підходи доповнено комплексом дослідницьких методів, зокрема проблемно-хронологічного, історико-культурного, критично-порівняльного, структурно-функціонального аналізу, а також джерелознавчих методів (архівної й бібліографічної евристики, систематизації та інтерпретації джерел). Наукова новизна. У статті охарактеризовано передумови створення і започаткування діяльності Всеукраїнського фотокіноархіву в м. Києві як першого вітчизняного осередку збирання і зберігання аудіовізуальної спадщини. Визначено зміст, специфіку, принципи та напрями діяльності аудіовізуального архіву, виявлено взаємопов’язаність і взаємозалежність архівної дійсності й політичного режиму. Сформульовано висновки про те, що проблематика зберігає дослідницькі перспективи, зокрема в частині порівняння українського досвіду із зарубіжними моделями аудіовізуального архівування та їхніми результатами у довоєнний період.

Бібліографія:

1. Базанова М. М., Пшеничний Г. С. Центральний державний архів кінофотофонодокументів УРСР // Архіви України. 1975. № 4. С. 47–57.
2. Годун Н. Політико-ідеологічний нагляд за кіно-театральними закладами наприкінці 1920-х – 1930-х рр. // Український історичний збірник. 2011. Вип. 14. С. 122–130.
3. Історія українського кіно. Т. 2 : 1930–1945 / гол. ред. Г. Скрипник; НАН України; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2016. С. 13.
4. Хорхордина Т. А. Архивы и тоталитаризм (Опыт сравнительно-исторического анализа) // Отечественная история. 1994. № 6. С. 145–159.
5. Хромов А., Ємельянова Т. Архів українського німого кіно : формування, зберігання та правові засади доступу // Архіви України. 2022. № 2. С. 7–27. https://doi.org/10.47315/archives2022.331.007
6. Кот С. Повернення і реституція культурних цінностей у політичному та культурному житті України (ХХ – поч. ХХІ ст.) : монографія. Київ: Інститут історії України НАН України, 2020. 1020 с.
7. Маркитан Л. П. Кінофотодокументи як історичне джерело // Історичні джерела та їх використання. 1971. Вип. 6. С. 60–67.
8. Пшеничний Г. Досягнення Центрального фото-фоно-кіноархіву // Науково-інформаційний бюлетень. 1948. № 2. С. 18–22.
9. Пшеничний Г. Кино-фото-фонодокументы на службу социалистическому строительству // Науково-інформаційний бюлетень. 1960. № 1. С. 17–21.
10. Reininghaus W. Archivgeschichte : Umrisse einer untergründigen Subdisziplin // Der Archivar. 2008. Vol. 61. P. 352–360.
11. Слончак Н. М. Проблеми джерелознавчого та архівознавчого аналізу кінофотофонодокументів // Українське архівознавство : історія, сучасний стан та перспективи. Наук. доп. Всеукр. конф. (19-20 листоп. 1996 р., м. Київ). Київ, 1997. Ч. І. С. 62–64.
12. Ємельянова Т. Невідомі сторінки історії Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного // Архіви України. 2008. № 1–2. С. 59–65.