Нарис історії табору примусової праці Кам’янки на Тернопільщині (1941–1943 рр.)

Анотація

Мета статті – проаналізувати історію табору примусової праці Кам’янки (до якого входив головний табір – Кам’янки 1 (нині – с. Кам’янки Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) і його під табори: Кам’янки 2 (нині – с. Романове Cело Байковецької сільської громади Тернопільського р-ну Тернопільської обл.), Кам’янки 3 (нині – м. Підволочиськ Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) і Кам’янки 4 (нині – м. Скалат Тернопільського р-ну Тернопільської обл.). Зважаючи на те, що в історіографії ця тема ніколи раніше не висвітлювалася як окремий об’єкт дослідження, науковою новизною пропонованої статті є перша спроба нарису історії табору. Методологія дослідження. Питання створення таборів, їх функціонування, а також ліквідації вивчалися завдяки методам аналізу, синтезу і дедукції. Особливу увагу звернено на ідентифікацію нацистських окупаційних підрозділів, відповідальних за розстріли ув’язнених євреїв. За результатами дослідження зроблено такі висновки: табір Кам’янки (разом із підтаборами) був створений через потребу сконцентрувати робітників неподалік від місця праці (дороги DG 4). Зважаючи на кількість ув’язнених, його можна зарахувати до великих таборів. Кількість євреїв у самих Кам’янках сягала тисячі осіб, а якщо врахувати підтабори, то до 2-х тисяч. Особливість структури табору відрізняє його від інших, оскільки він мав ще 3 підтабори. В статті уточнені дані щодо кількості в’язнів. З’ясовано, що напередодні розстрілів у таборі Кам’янки (разом із підтаборами) перебувало 1 558 осіб. Встановлено, що відповідальність за вбивства ув’язнених табору, окрім поліції безпеки з Тернополя і служби безпеки зі Львова, несе спеціальний підрозділ – кавказька рота СД (служба безпеки). Він був створений в структурі айнзатцгрупи D. Згодом змінив своє підпорядкування і, вже перебуваючи у Львові, належав до СД. Саме цей підрозділ – головний винуватець розстрілів ув’язнених, які примусово утримувалися у системі таборів Кам’янки (1, 2, 3, 4).

Бібліографія:

1. Angrick А. Besatzungspolitik und Massenmord. Die Einsatzgruppe D in der südlichen Sowjetunion (1941–1943). Hamburg: Hamburger edition, 2003. S. 555.
2. Angrick A. Forced Labor along the «Straβe der SS» // Forced and Slave Labor in Nazi-dominated Europe. Symposium Presentations. Washington: Center for advanced Holocaust studies, United States Holocaust Memorial Museum, 2004. P. 83–84.
3. Ангрік А. Знищення та праця: євреї і Транзитний шлях IV в центральній Україні // Шоа в Україні: історія, свідчення, увічнення / за ред. Р. Брандона та В. Лауер; пер. з англ. Н. Комарової. Київ: Дух і Літера, 2015. С. 270.
4. Bennett G. H. The Nazi, the Painter and the Forgotten Story of the SS Road, London: Reaktion Books Ltd, 2012. P. 170.
5. Browning C. R. The Origins of the Final Solution. The Evolution of Nazi Jewish Policy, September 1939 – March 1942. Lincoln: University of Nebraska Press, 2004. P. 294.
6. Дін М. Радянські етнічні німці і Голокост у Рейхскомісаріаті Україна, 1941–1944 // Шоа в Україні: історія, свідчення, увічнення / за ред. Р. Брандона та В. Лауер; пер. з англ. Н. Комарової. Київ: Дух і Літера, 2015. С. 360–361.
7. Дубик М. Довідник про табори, тюрми та гетто на окупованій території України (1941–1944). Київ, 2000. 304 с.
8. Джонс А. Геноцид: Вступ до глобальної історії. Київ: Дух і Літера, 2019. С. 153–155.
9. Hayes P. Forced and Slave Labor: The State of the Field // Forced and Slave Labor in Nazi-dominated Europe. Symposium Presentations. Washington: Center for advanced Holocaust studies, United States Holocaust Memorial Museum, 2004. P. 4.
10. Katzmann F. Rozwiązanie kwestii żydowskiej w dystrykcie Galicja. оpracował Andrzej Żbikowski. Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2001. S. 19.
11. Кубійович В. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 1.1.1939. Львів: Репринт. Видавничий Дім «НАУТІЛУС», 2007. С. 77.
12. Mauz G. Nicht Blutüberströmt, nur etwas Blutig // Der Spiegel. № 41. 1966. S. 34–35. URL: https://magazin.spiegel.de/EpubDelivery/spiegel/pdf/46414392
13. Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933–1945. Vol. 2, part A: Ghettos in German Occupied Europe / ed. G. P. Megargee and M. Dean. Bloomington: Indiana University Press, 2012. P. 827.
14. Olusoga D., Ericksen C. W. The Kaiser’s Holocaust: Germany’s Forgotten Genocide and the Colonial Roots of Nazism. London: Faber and Faber, 2010. P. 361.
15. Pohl D. Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941–1944: Organisation und Durchführung eines staatlichen Massenverbrechens. Munich: Oldenbourg, 1996. S. 170, 174, 201, 238, 339, 341–342, 352, 419. https://doi.org/10.1524/9783486706505
16. Sandkühler Т. Der Judenmord in Ostpolen und die Rettungsinitiativen von Berthold Beitz 1941–1944. Bonn: Dietz, 1996. S. 410–411.
17. Шематизм духовенства Львівської архиєпархії. Львів: Накладом Митрополичої консисторії, друкарня «Бібльос», 1938. С. 71.
18. Шематизм Львівської архиєпархії. Спис Гр.-Кат духовенства Львівської архиєпархії (Стан з дня 1.1.1944 р.), Львів: Накладом гр.-кат. Митрополичого Ординаріяту. Митрополича друкарня «Студіон», 1944. С. 39.
19. Żbikowski A. Raport Friedericha Katzmanna i zaglada ludności żydowskiej w dystrykcie galicyjskim. Akcja Reinhardt: Zagłada Żydów w Generalnym Gubernatorstwie, red. Dariusz Libionka. Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2004. S. 132–133.
20. Zilinskyi V. The interrogation protocols of SD Kaukasier kompanie from the Security Service of Ukraine Branch-Wise State Archive as a source to the studies of the Holocaust in the territory of the district of Galicia // Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 2017. Вип. 53. С. 363–375.
21. Зілінський В. Голокост на території дистрикту «Галичина» : джерелознавчий аналіз проблеми : дис. … канд. іст. наук: 07.00.06 / Зілінський Володимир Тарасович; НАН України. Ін-т української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського. Київ, 2019. С. 137–138.