Розсекречення фонду спеціального зберігання Центральної наукової бібліотеки ім. В. І. Вернадського АН УРСР: передумови та наслідки

Автор(и)

  • Олеся Дзира кандидатка історичних наук, завідувачка відділу зарубіжної україніки, Інститут книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України https://orcid.org/0000-0002-3928-3824

DOI:

https://doi.org/10.47315/archives2023.334.086

Ключові слова:

спецфонд; Головліт УРСР; Центральна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського; відділ зарубіжної україніки

Анотація

У статті висвітлено заключний етап в історії відділу спеціального зберігання Центральної наукової бібліотеки ім. В. І. Вернадського АН УРСР (із 1996 р. – Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського) і процес заснування на його основі відділу зарубіжної україніки. Метою дослідження є характеристика особливостей процесу ліквідації фонду спеціального зберігання та його реорганізацію у відділ зарубіжної україніки. У процесі роботи використано методи: аналізу і синтезу, діахронний, хронологічний та історико-порівняльний і методологічні засади мікроісторії. Наукова новизна розвідки полягає у встановленні конкретних дат закриття спецфонду й створення на його основі нового відділу, які до цього не були чітко визначені попередниками, поясненні причин довготривалості цього процесу та його особ ливостей. Виокремлено етапи в реорганізації спецфонду у відділ зарубіжної україніки. Показано, як змінилася його робота з новою політикою гласності М. Горбачова і «перебудовою». Перспективи подальших студіювань включають висвітлення роботи спецфонду в роки «перебудови», окреслення складнощів, з якими зіштовхнувся відділ зарубіжної україніки на початкових порах своєї роботи. Висновки. Поступовий процес ліквідації фонду спеціального зберігання, який призвів до утворення нового відділу й відкритого доступу до інформації, розпочався з отримання у 1987 р. списків на повернення «заборонених» книг до загального книгосховища від Головного управління з охорони державних таємниць у пресі при Раді Міністрів УРСР (Головліту УРСР), що контролювало роботу спецфонду. На початку 1990 р., відповідно до наказу Головліту, підстав для подальшої роботи спецфонду не залишалося, але він все ж продовжував свою діяльність. Із відновленням незалежності України в бібліотеці відкрився читальний зал, а згодом і відділ зарубіжної україніки, що спричинило бум у читацьких колах і започаткувало діаспорознавчі дослідження, зокрема і в Центральній науковій бібліотеці ім. В. І. Вернадського.

Бібліографія:

1. Дідківська Г., Дегтяренко Л. Фонд відділу зарубіжної україніки // Бібліотечний вісник. 1998. № 2. С. 36–39.
2. Дубровіна Л. А., Онищенко О. С. Історія Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: 1965–1991. Київ: НБУВ, 2008. 373 с.
3. Федотова О. О. Політична цензура друкованих видань в УСРР–УРСР (1917–1990 рр.). Київ: Парламентське видавництво, 2009. 350 с.
4. Супронюк О. К. Сторінки до історії відділу зарубіжної україніки в Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського (до 20-річчя створення відділу) // Світогляд. 2012. № 3. С. 61–67.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-04-03