Павло Скоропадський: життя крізь власні его-джерела (листи, щоденники, мемуари)

Анотація

Мета роботи – здійснити спробу комплексного аналізу джерел особового походження, створених гетьманом Павлом Скоропадським (1873–1945) упродовж його життя спочатку як імперського офіцера, учасника двох воєн початку ХХ ст., потім – гетьмана всієї України та військ козацьких (1918), і на еміграції (1919–1945). Такі його-джерела подають іншу, часом навіть альтернативну картину діяльності, задумів і прагнень гетьмана як одного з чільних політичних постатей Української Революції 1917–1921 рр., згодом – керівника та прапора українського монархічного руху на еміграції. Методологія статті базується на загальнонаукових засадах здійснення історичного дослідження, комплексного аналізу та синтезу джерельної бази, перехресного порівняння наукової критики его-джерел. Наукова новизна полягає у здійсненні комплексного аналізу джерел особового походження, створених П. Скоропадським, перехресному порівнянні інформаційної цінності, потенціалу та значення його листування, щоденників, мемуарів. На підставі цього спростовуються поширені негативні погляди на гетьмана. Висновки. Залишену П. Скоропадським епістолярну, щоденникову й мемуарну спадщину варто визнати найбільшою у порівнянні з аналогічними джерелами М. Грушевського та В. Винниченка. Здійснене дослідження дозволяє зробити висновки щодо надзвичайного значення его-документів гетьмана для з’ясування самої його постаті. У них розкриваються не лише його життєві обставини, але й думки, прагнення, плани та спонукальні мотиви дій. Віддзеркалена там інформація здатна спростувати поширені міфи про його консерватизм, реакційність, проросійське налаштування. Всі три види его-джерел генетично між собою пов’язані. Їх комплексний аналіз дозволяє говорити про різний рівень відвертості П. Скоропадського – від найбільшої в листах до дружини Олександри, до меншої у щоденниках. Щодо спогадів, адресованих широкому читацькому загалу, то там знаходимо самоцензуру, неточне викладення обставин або характеристики згадуваних осіб. Тому єдиний шлях дослідження его-джерел полягає у їх перехресному порівнянні.

Бібліографія:

1. Скоропадський Павло. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918 / упоряд. І. Гирич; пер. із рос. Е. Соловей. Київ: Наш формат, 2017. 456 с.
2. Скоропадський Павло. Спомини. Київ: Україна, 1992. 112 с.
3. Осауленко Л., Засєкін В. Гетьман України Павло Скоропадський: 29 квітня 1918 р. – 14 грудня 1918 р. Кн. 1. Луцьк, 2003. 592 с.
4. Папакін Г. Щоденники Павла та Олександри Скоропадських 1904–1917 рр.: історія ведення, зберігання, зникнення; спроба реконструкції // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: міжвідомчий зб. наук. праць. Вип. 3: Джерелознавчі дисципліни. Київ, 2001. С. 433–446.
5. Папакін Г. Листи з 1917 року (Кореспонденція Павла Скоропадського часів Лютневої революції в Росії) // Архіви України. 2002. № 1–3. С. 81–112.
6. Папакін Г. Невідомий щоденник Павла Скоропадського періоду російсько-японської війни 1904–1905 років // Архіви України. 2006. № 1–6. С. 412–418.
7. Скоропадський Павло. Спогади. Грудень 1917 – грудень 1918 / гол. ред. Я. Пеленський. Київ, Філадельфія: Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. К. Липинського, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Інститут східноєвропейських досліджень НАН України, 1995. 296 с.
8. Скоропадський Павло. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918 / гол. ред. Я. Пеленський; упоряд. І. Гирич. Київ: Наш формат, 2016. 474 с.
9. Скоропадский Павел. Воспоминания. Конец 1917 г. – декабрь 1918 г. Харків: Фоліо, 2020. 512 с.
10. Скоропадський П. Українська культурна праця за Гетьманщини 1918 р. // Наша культура. Варшава, 1936. Кн. 4. С. 243–247.
11. Скоропадський Павло. Спомини. Кінець 1917 – грудень 1918 / відп. ред. Ю. Терещенко; пер. із рос. Н. Світличної. Київ, Темпора, 2019. 856 с.
12. Уривок зі «Споминів» гетьмана Павла Скоропадського: 1-й Український корпус // Хліборобська Україна. Відень, 1922/1923. Кн. 4, зб. 7/8. С. 3–40.
13. Уривок зі «Споминів» гетьмана Павла Скоропадського: від початку 1918 р. до проголошення гетьманства // Хліборобська Україна. Відень, 1924/1925. Кн. 5. С. 31–92.
14. Винниченко В. К. Щоденник. Т. 2: 1921–1925 / упоряд. текстів і прим. О. Мотиль; ред. Г. Костюк. Едмонтон–Нью-Йорк: Канадський інститут українських студій, 1983. С. 226–227.