Осмислення ролі архівів у Європейському Союзі (за документами ЄС)

Анотація

Мета дослідження – на основі аналізу первинних і вторинних нормативних актів Європейського Союзу визначити, яким цілям і цінностям підпорядковується архівна політика ЄС та яка роль надається архівам в економічній, політичній і культурній інтеграції країн-членів ЄС. Нормативні акти ЄС визначають його архівну практику, яка становить окремий пласт європейської архівної практики, має свої специфічні цілі, програми співпраці й конкретні заходи та потребує окремого вивчення. Аналіз архівного законодавства ЄС сприятиме визначенню шляхів його імплементації в архівному законодавстві України та загалом шляхів євроінтеграції України в архівній галузі. Методологія дослідження полягає в комплексному застосуванні загальнонаукових (аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення) та спеціально-наукових (історико-джерелознавчого аналізу, історико-порівняльного) методів. У дослідженні розглядається переважно вторинне законодавство ЄС. Особливу увагу приділено документам ЄС, які стосуються безпосередньо архівної галузі (у т. ч. розглянуто нормативні акти, які визначають політику щодо архівів ЄС і кіноархівів) і збереження та поширення культурної спадщини в умовах діджиталізації економіки. Наукова новизна. У статті показано, яким чином у нормативних актах ЄС осмислюється роль архівів в умовах стрімкого технологічного прогресу і політичних змін в Європі та яким чином плануються напрями й окремі заходи архівної співпраці задля досягнення загальних політичних і економічних цілей ЄС. У висновках узагальнено й стисло окреслено різноманітні функції, які мають відігравати архіви в ЄС згідно з його нормативними актами: адміністративну (для підтримки демократичного функціонування суспільства); наукову, освітню, історичної пам’яті (для формування європейської ідентичності й підкреслення національного різноманіття); рекреаційну, креативну, освітню (у т. ч. із метою сприяння економічному зростанню країн ЄС, зокрема підвищенню конкурентоспроможності кіноіндустрії та креативних галузей).

Бібіліографія:

1. Адамовський В. І. Архівне законодавство України : шлях адаптації до стандартів норм ЄС // Подільська старовина : вісник Державного архіву Хмельницької області. 2019. № 1(4). С. 7–9.
2. Glažar N. Arhivsko područje i Evropska unija // Arhivska praksa. 2004. Broj 7. S. 217–231.
3. Glažar N. Arhivi u digitalnom dobu – stanje država članica EU-a i arhiva europske komisije // Arhivski vjesnik. 2015. Vol. 58. № 1. S. 99–120.
4. Іщенко В. А. Новації законодавства Європейського Союзу у сфері захисту персональних даних // Теорія та практика адаптації законодавства України до законодавства ЄС : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (8 черв. 2018 р., м. Київ). Київ, 2018. С. 321–324.
5. Калакура Я. С. Архівний менеджмент в умовах демократизації та децентралізації суспільства // Архіви України. 2016. № 5–6(304–305). С. 119–135.
6. Klasinc P. P. Archives between the Profession, Policy and Civil Society // Atlanti. 2014. Vol. 24. № 1. P. 45–57. https://doi.org/10.33700/2670-451X.27.1.45-49(2017)
7. Konstankiewicz M. Kształtowanie podstaw prawnych działalności archiwalnej w Polsce na przełomie XX i XXI w. (Shaping the legal basis for archival activity in Poland at the turn of the 20th and 21st centuries) // Archeion. 2019. № 120. S. 337–366. https://doi.org/10.4467/26581264ARC.19.014.11823
8. Lemić V. Archives and Cooperation in the Digital Age : Creating a Common Cultural Landscape. URL: https://nb.rs/wp-content/uploads/2021/09/t3.pdf
9. Левчук О. В. Соціалізація архівів у контексті основних тенденцій розвитку сучасного інформаційного простору // Архіви України. 2021. № 4(329). С. 25–47. https://doi.org/10.47315/archives2021.329.025
10. Lukšaitė D. Europos Sąjungos valstybių narių archyvų institucijų veiklos glaudinimas // Knygotyra. Vilnius : Vilniaus universiteto leidykla. 2014. Т. 63. Р. 40–45. https://doi.org/10.15388/kn.v63i0.4010
11. Матяш І. Архівознавство : методологічні засади та історія розвитку. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 2012. С. 59–94.
12. Мельничук О. І. Правові засади охорони культурної спадщини в Європейському Союзі // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія: Право. 2011. Вип. 1. С. 264–271.
13. Paliienko M. Socio-cultural Mission of the Archives and New Strategies for Archival Management // Atlanti. 2019. Vol. 29. № 2. P. 110–124. https://doi.org/10.33700/2670-4579.29.1.19-25(2019)
14. Палієнко М. Г. Образ «архіву» в сучасному науковому дискурсі : множинність інтерпретацій // Архіви України. 2016. № 5–6(304–305). С. 136–152.
15. Приходько Л. Ф. Збереження цифрової культурної спадщини – імператив XXI століття (за документами ЮНЕСКО і Європейського Союзу) // Архіви України. 2019. № 2(319). С. 67–92. https://doi.org/10.47315/archives2019.319.067
16. Приходько Л. Оцифрування об’єктів культурної спадщини за нормативно-правовими документами Європейського Союзу у сфері авторського права і суміжних прав // Архіви України. 2020. № 1(322). С. 104–131. https://doi.org/10.47315/archives2020.322.104
17. Приходько Л. «Сирітські твори» як об’єкти авторського права : поняття, правовий режим використання // Архіви України. 2022. № 2(331). С. 29–57; № 4(333). С. 98–121. https://doi.org/10.47315/archives2022.331.029
18. Волох О. К. Гармонізація національного законодавства з європейським у сфері розвитку електронного урядування // Теорія та практика адаптації законодавства України до законодавства ЄС : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (8 черв. 2018 р., м. Київ). Київ, 2018. С. 22–25.
19. Волохов О. С. Впровадження європейських стандартів у сфері захисту прав інтелектуальної власності в Україні : сучасний стан та перспективи // Теорія та практика адаптації законодавства України до законодавства ЄС : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (8 черв. 2018 р., м. Київ). Київ, 2018. С. 107–110.
20. Юринець Ю. Л. Адаптація законодавства України у сфері регулювання архівної справи до принципів і норм європейського права // Правова інформатика. 2014. № 3. С. 77–83.