Невесело в «квітучій Україні»: УСРР у роки Великого терору очима чехословацького дипломата Рудольфа Брабця
DOI:
https://doi.org/10.47315/archives2023.337.157Ключові слова:
Чехословацька Республіка; генеральне консульство у Києві; дипломатія; Великий терор; НКВС; чеська громада в Україні; Р. Брабець.Анотація
Мета статті – сприяти ознайомленню читацького загалу в Україні з новими дослідженнями становища чехів у радянській Україні в період сталінських репресій (друга половина 1930-х років). Методологічною основою дослідження є послідовне застосування принципів історизму, об’єктивності, системного і міждисциплінарного підходів. Використання методів джерелознавчого аналізу й синтезу дозволило розглянути результати роботи генерального консула ЧСР у Києві Рудольфа Брабця (1886–1955) у контексті суспільно-політичних подій в УСРР крізь призму його професійної діяльності, послуговуючись при цьому його звітами про радянську дійсність сталінської доби. Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу фрагментів нововиявлених звітів генерального консула ЧСР у Києві Р. Брабця, які являють собою надзвичайно яскравий і цінний документ тогочасної епохи. Висновки. У статті аналізуються окремі аспекти діяльності Генерального консульства Чехословацької Республіки в Києві, яке очолював Р. Брабець, у часі сталінських репресій в Україні. Консульство ЧСР діяло в надзвичайно складних умовах, надаючи консульську і гуманітарну допомогу чеським краянам і намагаючись захистити їх від переслідувань радянських спецслужб, що, на жаль, не мало якихось позитивних наслідків. Генеральний консул Р. Брабець сам став об’єктом прискіпливої уваги органів державної безпеки УСРР, що великою мірою ускладнювало йому виконання службових обов’язків. Але, відданий своєму обов’язку дипломата, він регулярно готував і надсилав до Праги звіти про дійсний стан справ в УСРР, які зараз є цінним джерелом як для відтворення повсякденного життя громадян радянської України другої половини 1930-х років, так і аналізу політичних відносин між Чехословаччиною і СРСР цього періоду.
Бібліографія:
1. Borák M. Moskevská pohřebiště. Češi a českoslovenští občané popravení v Moskvě v letech 1922–1953. Opava : Slezská univerzita v Opavě, Fakulta veřejných politik, 2013. 275 s.
2. Borák M. Zatajené popravy : Češi a českoslovenští občané popravení na sovětské Ukrajině: z historie Velkého teroru na Volyni a v Podolí. Opava : Slezská univerzita v Opavě, Fakulta veřejných politik, 2014. 351 s.
3. Dejmek J. Diplomacie Československa. Díl II. Biografický slovník československých diplomatů (1918–1992). Praha, 2013. S. 33.
4. Dvořák J., Chlebina A. Československý konzulát v Kyjevě objektem zájmu NKVD v letech 1936–1938 // Soudobé dějiny. 2023. № 2. S. 493–523. https://doi.org/10.51134/sod.2023.033
5. Janák D. Českoslovenští občané a Češi v sovětských věznicích a táborech // Perzekuce československých občanů v Sovětském svazu (1918–1956) : Sborník studií. Část 1. Vězni a popravení. Opava : Slezská univerzita v Opavě, 2007. S. 15–116.
6. Lukeš I. Československo mezi Stalinem a Hitlerem : Benešova cesta k Mnichovu. 2 vyd. Praha : Prostor, 2018. S. 23.
7. Муратов А., Муратова Д. Судьбы чехов в России, ХХ век : Путь от Киева до Владивостока. Прага, 2012. 344 с., 195 ил.
