«Матеріали до кореспонденційної автобіографії» Олекси Варавви як оригінальний вид его-джерел (за документами архіву письменника)

Анотація

Мета роботи полягає у вивченні кореспонденційної автобіографії письменника, редактора, перекладача і громадського діяча Олекси Петровича Варавви (1882–1967) і визначенні її фактологічного потенціалу для студіювання не лише діяльності української повоєнної еміграції у США та Канаді, а й радянської України 1920–1930-х років. Методологічною основою дослідження є загальні принципи об’єктивності, системного аналізу, історизму, а також спеціально-історичний метод епістолярного дискурсу. Наукова новизна полягає в тому, що в статті вивчається раніше невідоме дослідникам джерело «Матеріали до кореспонденційної автобіографії» О. Варавви. Висновки. «Матеріали до кореспонденційної автобіографії» О. Варавви, укладені його сином О. Ворониним у діаспорі в 1990-х роках, є малопоширеним джерелом для української історичної та літературознавчої науки і мають великий фактологічний потенціал з огляду на погану збереженість біографічних документів письменника. Зокрема, вони багаті відомостями про життя і творчу роботу, зв’язки в літературних колах О. Варавви в радянській Україні в 1920–1930 рр. Так, цінними є згадки в листах повоєнного часу про його літературно-редакторську працю в Києві у 1920-х роках, життя в письменницькому будинку «Слово» в Харкові. Не менш важливими є матеріали його епістолярію про діяльність української діаспори у США, Канаді та Австралії, адже він контактував із відомими громадськими діячами еміграції: Г. Костюком, Д. Нитченком, Г. Ващенком, майбутнім патріархом Мстиславом (Скрипником) та багатьма іншими. На відміну від матеріалів про радянський період, які подані переважно у формі спогадів, події з життя еміграційного періоду в Західній Європі та США є актуальними для часу написання листів і відображають реальну картину життя української еміграції з її матеріальними, організаційними проблемами та політичним протистоянням. Загалом, не дивлячись на суб’єктивізм, притаманний его-джерелам, кореспонденційна автобіографія О. Варавви є цінним джерелом для вивчення української культури 1920–1960 рр.

Бібліографія:

1. Бонь О. «В цьому запаморочливому присмерку нашої – не своєї – столиці» (Микола Хвильовий у спогадах Олекси Варавви) // Українська біографістика. 2021. Вип. 22. С. 138 150. URL: http://ub.nbuv.gov.ua/doc/ubi_2021_22_11 https://doi.org/10.15407/ub.22.138
2. Бонь О. Гуманітарна інтелігенція Харкова 1920-х років в его-документах письменника Олекси Варавви (Кобця) // Київські історичні студії : науковий журнал. 2021. № 1(12). С. 167 173. https://doi.org/10.28925/2524-0757.2021.119
3. Кобець О. Незабутні дні і люди // Безсмертні : зб. спогадів про М. Зерова, П. Филиповича і М. Драй-Хмару / Ін-т літ-ри імені Михайла Ореста; ред. текстів та прим. М. Ореста. Мюнхен, 1963. С. 288 303.
4. Кобець О. Незабутні дні і люди // Хроніка 2000. 1993. Ч. 1 2(3 4). С. 104 116.
5. Лоза М. Олекса Варавва (О. Кобець) // Збірник праць і матеріалів на пошану Василя Лева (1903–1991) / ред.: О. Купчинський та ін. Львів; Нью-Йорк; Париж та ін., 1996. С. 200 241.
6. Максимов І. Сходинки Олекси Варавви-Кобця // Дзвін. 1996. № 9. С. 108 111.
7. Максимов І. Брати Варави : Незамулені джерела. Канівщина літературна. Канів : ДІА, 2019. 64 с.
8. Самі про себе : Автобіографії українських митців 1920-х років / упоряд. Р. Мовчан. Київ : ТОВ «Видавництво «Кліо»», 2015. С. 70 74.
9. Мовчан Р. Свіча у храмі нашого себезнайдення, або звивистими стежками «розстріляного відродження» // Самі про себе : Автобіографії українських митців 1920-х років / упоряд.: Р. Мовчан. Київ : ТОВ «Видавництво «Кліо»», 2015. С. 13.